Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
відбитий — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відбити. || відби/то, безос. присудк. сл. || у знач. прикм … Український тлумачний словник
невідбитий — а, е. Якого не відбили … Український тлумачний словник
відбитий — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
підбитий — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
відбитість — тості, ж. Абстр. ім. до відбитий … Український тлумачний словник
відлунок — нку, ч. Відбитий звук, що лине з відстані; відзвук, луна … Український тлумачний словник
відляск — у, ч. Відбитий ляскіт, що лине з відстані; відзвук … Український тлумачний словник
відщеп — у, ч., археол. Уламок кам яної породи, відбитий рукою людини … Український тлумачний словник
віраж — I у/, ч. 1) Рух по кривій літака, автомобіля тощо; поворот. 2) Ділянка дороги, велосипедного треку тощо на повороті, що має нахил до середини кривої напряму руху. II у, ч., фот. Хімічний розчин, у якому промивають відбитий знімок для надання йому … Український тлумачний словник
ехолокатор — а, ч. 1) Прилад для виявлення і визначення місцезнаходження предметів за допомогою відбитого ультразвуку. 2) Про орган деяких тварин (напр., кажанів, дельфінів), який дозволяє їм орієнтуватися в просторі, сприймаючи відбитий звук чи ультразвук … Український тлумачний словник
